Сансара - Колесо світоладу -
від Воза, від Великого
відпало, відстає і                                                                            
віддаляється … потиху…..
піснІ, молИтви, сльози, радощі,
лоскіт пригод, нірвана, мудрість,
- все крутиться із колесом і мною))
від болю-насолоди на вершечках   –                        
до трав ласкавих забуття внизу
і так поскрипуючи наслідковим
і причинним сумом
потиху поряд із Великим Возом  
одне самотнє Колесо
потроху потихеньку вбік, відкочує,
на волю позирає, в невідомість …))….
так я котився, біг і поспішав
хлопям, так прагнув чОгось
- цілі, по дитячому суперважливої,
і думав що усе чудово бУде,
обов'язково, варто лиш …
....   цілеспрямованіше, швидше!
…

От би якОсь поговорити з тими,
хто на Возі,
послухати розмови їхньої, чиї невзуті ноги
спроквола з Воза спушені, торкають стежку
раз по раз.
У трави зоряні то слово вони зронять, то задуму …,
Хто ж там на Возі?
Які їх думи? Круглі, золотаві?
, крізь  Дощ з яких пустель
в них зроджуються жарти у дорозі?
і за якою чарівнОю сіллю
вони віками їдуть?
Круговоріття істини і часу: хто прав,той винуватий,  …  
і по дитячому я заглядав – туди,
де точаться розмови їх таємні Старших
мені чарівно позазрозумілі,
магічно і спокусно заворожливі))!            
Я слухав би і слухав,
причаївшись поряд, не шелехнувшись,
щоб і не помітили та не відправили, із жартами своїми,
як зазвичАй бувало вже раніше …                                                                        
- «Як подружитися ви вміли із крутими
та сиворогими Волами ?
Чим напуваєте із ними дружбу,
щоб та жила-співала,
поки знову стануть - тихі Волики Буй-Турами (!)
З Ріки якої та вода, якою їх ви напуваєте,
й самі п`єте?»
                                                           
….Віз - віддаляється, ….
сміється стрімко Колесо – назустріч запитанням:
«Відповіді – не моє!, сміливі будьмо, дітки,
Життя без відповдей......
Шоу поміж зОрями!
Колесо світоладу
Від Воза від Великого
розвідником
відкочує…
- і трьох тамтому Возику дістане (!)