| Авторський переклад з російської 
 
 * * *
 
 Пливу по життю, наче горда крижина,
 Про вільні вітри я співаю пісні.
 Та все ж таки раб. Владар, як павутина,
 А звуть його Страх. І живе він в мені.
 
 Він мною керує. З усмішкою мага
 Мене поміщає в невидиму кліть.
 Його не здолає шалена відвага,
 Число та і вміння не спинять й на мить.
 
 Втекти намагався лісами, полями,
 Але він зі мною, як щільна імла,
 В душі залишаюча чорнії плями:
 Туги – від безсилля, від сорому – зла.
 
 Себе готував до тортур і до думки,
 Що смерть я прийму у звитязі боїв.
 Та владар мій поїть безжалісним трунком –
 Жахіттям отруєним яви і снів.
 
 Себе зневажаю за страх перед Страхом,
 А все ж таки лячно від різних речей:
 То бурі надій, з її блиском і крахом,
 То холоду милих похмурих очей;
 
 Боюсь бездоріжжя, хвороб і ворожих
 Підступних, облудних, мерзенних ідей;
 Страшать неминучим судилищем Божим
 Й жахливим судом боязливих людей.
 
 Боюсь. А пливу, наче горда крижина,
 Про вільні вітри я співаю пісні.
 Та все ж таки раб. Владар, як павутина,
 І звуть його Страх. І живе він в мені.
 
 -------------------------------------------------------------
 
 * * *
 
 По жизни плыву, словно гордая льдина,
 И песни пою о свободных ветрах.
 Но всё же я раб. Моего господина
 Народ величает по имени Страх.
 
 Он мной управляет с улыбкою мага,
 Меня помещая в незримую клеть.
 Не взять его буйной, безумной отвагой,
 Числом и умением не одолеть.
 
 Пытался бежать от него многократно,
 Но он был со мною везде и всегда,
 В душе оставляя лишь чёрные пятна:
 Тоски – от бессилья и зла – от стыда.
 
 Готовился к битвам, лишеньям и пыткам;
 И к смерти я, кажется, тоже готов;
 Но мой господин меня поит напитком,
 Отравленным ужасом яви и снов.
 
 Себя презирая за страх перед Страхом,
 Чего-нибудь всё же боюсь каждый раз:
 То бури надежд, с её блеском и мраком,
 То холода милых безрадостных глаз,
 
 Боюсь я болезней, коварств, бездорожья,
 Боюсь неразумных и мерзких идей,
 Пугают меня наказанием Божьим
 И страшным судом боязливых людей.
 
 Боюсь. Но плыву, словно гордая льдина,
 И песни пою о свободных ветрах.
 А всё же я раб. Моего господина
 Народ величает по имени Страх.
 
 
 |