Опубліковано: 2025.01.24
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

бабушкин дом...

Листая себя, как зачитанный том,
портрет в интерьер собираю...
Всплывает в сознании бабушкин дом,
где аист над крышей витает.
И плавится время... Звенящей строкой
беспечное детство сбегает
в нетленный оазис в черте городской.
А сердце взлетает и тает...
Что брошено там, чего здесь не забыть?
Покуда душа не на месте -
не рвётся духовная кровная нить.
И аист летит из полесья...

24.01.2025

2025
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55851/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG