чорний капітан лобур
в наряді лається
надвечір'я маскується
в концтаборі гламур
раптом біла лакуза в тамбурі
увірвалася в напівсон
лихом наразився на підрив
авіабомба розірвала усі бліндажі
фіаско розюитих лоботрясів
народець серед бойової охорони
кажанихи в ночі казяться в стрімі
без обрію без запаху без смаку
напруга в думках примарний
треш і керований хаос на стрьомі
нарозкидь загороджені лепехи
лишенько живе дівка
і тут наспіх розірвалися
навколо криваві лахмани
шматки мобілок лобуряк
нарозпаш  тіло чорного
капітана лисніє
лише вирва напроломі
у мертвій лоханці
лукава тиша ні душі
в льоху не чути ні крику
лаштунки червоного любасу
ломовиків строковиків з контрактом
полковники на війні вічно не встигають
остигнула напослідку і душа сили моєї
льокають у вухах загартовані дзвони
наполохані храми лупонули по Дону
людозвірі народжуються на війні
а це тут де ми хрестили людожерів
а це тут де ми сварили крилатих
звикли наші діти до вирв та людоловів
і призвичаїлись до вихрів любечів
поля вкрились парасольками лютворів
мертвих соняхів біля Покровську
а це тут де  як могли
крутились люті брати
а це тут де наші прадіди народили їх
зацокали глобальні вітри війни
окупованими перегонами через край
з непогамованими шрамами териконів
де дійсно межує  горе з усіма халепами
де  біда по-різно грішить з усіма потребами
10 років триває навала  
диких свідків концтаборів
неконтрольованими штормами
шахедів бомберів ударних крил
їх заводять розбитими ріками в тил
і ведуть дорогами
і гонять шляхами
і заганяють до прірви
коханих обраних
евакуйованих арештованих
по загіпсованим болям
у ранах лупасять пульси
розчарованими надривами у жилах
важку лавину грому
підняли хижі косяки
намурмошені никають
грози над сивою Вовчою
там де люди намолили
блискавки Вітчизни
там де милі синички
святої сестрички
постали зруйновані долі
немов маняки в хорі
намишляють напасники
нові безнадії у старій крові
знову стрясають роздратовані линви
моторизовані дрони розбовкали Вовчу
де б ви тут наозирці заюрмились тварі
де ви тут напасті міцно закріпились
нанюхали нищать нашу Батьківщину
знервованими зблисками-бомбами
кпинами жорнами ритмами скриками
де як не тут разом засвітимось віжкою
разом відкриємось один одному
здеревоване волосся дибками стає
до останнього знекровлені батальйони
заклопотані перетрусом
нові добровольці
за огорожами у підвалах у погребах хлопці
там де білі світільники заіскрили пташині
свої очиська уже зварили електродротами  
бетонними частоколи з колючими дротами
звиклі до сього ангели
рвучкими дронами
розбили і знищили огорожу
а потім звільнили увесь табір
засмальцьовані  обличчя у полоні
із щирими арештованими на волі
сміливими відвертостями сваволі
і в молитві відкритими словами
поколесовані корчами сонця на скронях
у небі потоншали ряди
надрублені зорі
між покрученими свічками
знесиленими привидами
у котрих чорна вуглина
у роті не вигоріла
котрим нові бандити
встромили ножі у серце
загасили дух  живого відчуття краю
внадломили молоду калину у дворі
задушили  її живий аромат дурманом
їй просто випалили червінь вогню
із-під чорної плівки - освітлені вікна
в квартирі у хатинці і у капличці