це життя переможе інакше не може тут бути дивись зірка різдвяна сходить рекламною обіцянкою про щастя три роки чекати
на кожній зупинці колискова пам'яті думки про ніщо вірно думати про ніщо споглядати пустку
як мереживо сенсів життя пропускає у прірву крізь сито всі вигадки вічності мають нізащо
до першої зірки колишня будова свідомості залиш все як було
ми готуємо світ до безодні весь його стільниковий зв'язок всі дванадцять страв всю музику змісту
він подобатись нам би не мав просто іншого нам не вдалося
уявити так просто якийсь пофарбований так навмання не пасує життя до обгортки
він подобатись нам би не мав але все це кудись потім зникло
і тепер викликає лише відчуття невимовної тиші жалю
це життя переможе інакше ніколи тут і не бувало
ось зоря твоя сходить у просторі де неможливі всі координати
а інакше ніколи тут і не було нам її обіцяли
колискові твої обіцяли обійми жалю