од тобі пихатий і маєш
неозорий дідько-шахрай
люди подуріли в натовпі
втомлені від розвалу життя
швидко оживились охочі до буття
після тягарів ганьби знущань
вправні одубіли в халабудах
люті закрижаніли в палацах
а меткі зневажили крутіїв
забили пихату кішку в буді
осілу міць  підкосили спритні
ненавидять мерзених огидних
епохальна жадоба лукавих нахаб
дужі у свавіллі невдач і нужди
звиклі ошукали скупих пігмеїв
уперті огрядні хапуги оніміли тямущі
тихо презирають баламутів-підлиз
нахлинуло огидне лихо в народ
у неладному мороці чужої погані
сморід мізерних гріхів ефемер
з плачем прощань із розкішшю
воскресли строкаті недруги
чималі блискавки нещастя
оглохли гарячі плебеї заповзялись
вольові у пеклі підлої брехні
чорні люципери уперто
колошматять брудні лачуги
шарахаються у рідній халупі
скупі гайдари негодують
гіркі диявольські огуди
кочують в народній біді
ганебні гвалти небилиці хуртечі
прозрів втомлений хаос від війни
шумить аморальний лиходій в халупі
чемних хапає духовний переполох
від жвавих звитяг від кепських зневаг
байдужіє долі чуттєвий вітерець
щезає щирий в тісній халабуді
кошлате уривище розпорює обрій
хвостатого урагану з панікою
з криками з вересками з зойками
проклинають почин відвагу сміливих
зневажають міцних благословенних силачів
виганяють рішучих прудких велетів
принижують скорих простих богатирів


сподіваюсь причину відпружити
абияк розрядити ганджі штукерії
аби заклякли прокляті ефеси
щоб лише кам'яніли немічні вожді
хоч де ціпеніли вразливі імперії
поділись світ-заочі  делікатні посли
за лихом закоцюбли тихо і будь-де
самообрані самодури з витребеньками
узурпатори автократи диктатори
щоби здійнялися  святі на гору

несамовитий розбуялий обрій
кипуча кодлотнеча зашкварів
галас вир гамір задуха
рознуртований баламут
колошматить вогнем
калатає гаряче серце
приголомшують громи
оперезує димом вежу
загилили ген-ген
торохкає кулемет
тріщать рої куль
атакують ліворуч
забили памороки
садонули міною

впору петляти дзигарам вглибінь
витівки викрашеного хитруна в нетрищах
гарне співзвуччя запалених щирих душ
розбалакалися як годиться закоханим
скрізь перегукуються луною суголосся
вишній з очей вродливий на добру любов
береться підстрибувати по берегу
приємна дружба блищить в очах
усюди жива чудесна гожа гармонія
пахне свіжим медом в огні почуття
хорошіє красунчик вражає святу волю
зовсім добре зачарував лепет балакунів
гойдаючі сосни в березовому соромі
лепече гомотить цвенькають язичками
завзятий охочий ласий на лестощі
браво заводить себе ніжиться в пестощах
золотце рибко любчику серце моє радіє
голубоньку мій як тонко гомонить дзвінцем
боже як світиться полум'яніє очима
тулиться пригортається спокушає
забавляється бростями до гарного


волоцюга-огур хай як собі хоче
марудиться на ножах рубака
проклятий іде навпростець
од же ти капосний все тобі байдуже
той біс не здобуде мого серце
гайда рушаймо до бою завзятий
не кричи запеклий упертюх-служака
хай там що - одна холера в один кінець
тебе лепського зграбного ніщо не бере
оказією з гамузом гайворон-чаклун
готовий перегризти мені горло
відразу зривається вдирається вломлює
зрізає роєм куль вселення
аж як полоснув вогнем  всеосяж
нечасто впритул спахує спритний
в ряд ставши рука-в-руку лице-в-лице
меткі груди-в-груди  плече-в-плече
умілі тісно один біля одного
найпаче вселяє несамовитість біль
надриває бліндаж звук черги


тремтять спалахи дрижать відблиски
вирячився банькатий на рев бурі
бринять живі душі аж відлунюють
літають вихрі дали маху смерті
бридко з відрази огида від осоруг
перехоплюють потвор крутять мартопляси
вишколені бехкають жертвуючи усім
витурили охлялого химеру в шию
вищать вимучені пошарпані кайдани
віддаляються блискучі круговерті
десятками тисячоліть дороги відступу
нишпорять і петляють з вивертами
втіває смерть ватаги відбувайлів
сміливі відваги одчайдушних героїв
верховод вичерпує огидні смерчі  
охочий випирає світло сонця
після неволі сміливі волають
яснішають хмари воскресає природа
гонять випинають вибалушених зміїв
виходить зі страху хурделиця мух
чути гомін міцних голосів гайдаїв
у цих гидких кошмарах витримки
відпружується щира душа  степу
вириває віялом невичерпані гарти
витрушує навстіж моє серце
ще он відколи аж-он-де
віддзеркалює
блакить у річці