| Авторський переклад з російської 
 
 * * *
 
 Молода берізка реготушка
 Відійшла до річеньки одна.
 На берізці модна чорна смужка
 І руда голівка вогняна.
 
 Біля річки заблукався вітер,
 І завмерла дівоньки душа.
 Озирнувся він, її помітив,
 Підлетів, і сили не стишав.
 
 Обійняв за плечі, дихав зично,
 Губи груди цілували їй.
 Біля ніг захвилювалась річка,
 Ліс шумить, шепоче дощ: «Не смій».
 
 Розлетілась зачіска чарівна
 Від його вимогливих утіх.
 Вітер їй: «Не бійся. Ти, царівно,
 Щонайкраща в світі за усіх».
 
 А вона: «Тремчу я не від страху,
 Я чекала – і прийшла любов».
 Плаття долу впало, як на плаху,
 Хвиля мчала серги стрімголов.
 
 Улетів. А голі плечі клично
 Ніби просять: «Ну, погрій. Погрій».
 Поруч строго хмурить брови річка.
 Ліс мовчить. І плаче дощ по ній.
 
 ---------------------------------------------
 
 * * *
 
 Молодая стройная берёзка
 К речке от опушки отошла.
 На берёзке модная полоска.
 И головка рыжая мила.
 
 Возле речки заблудился ветер.
 Замерла берёзка, чуть дыша.
 Оглянулся он, её заметил:
 «Здравствуй! До чего ж ты хороша».
 
 И обвили руки её плечи,
 Губы грудь исцеловали ей.
 А у ног заволновалась речка,
 Лес шумит и шепчет дождь: «Не смей».
 
 Разлетелась чудная причёска
 Языками буйного огня.
 Ветер ей: «Не бойся. Ты, берёзка,
 Лучше всех на свете для меня».
 
 А она: «Дрожу я не от страха.
 Я ждала – любовь пришла ко мне».
 Спала наземь жёлтая рубаха
 И поплыли серьги по волне.
 
 Улетел он. Голенькие плечи
 Словно просят: «Ну, погрей. Погрей».
 Рядом строго хмурит брови речка.
 Лес молчит. И плачет дождь по ней.
 
 |