Опубліковано: 2024.10.31
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Тарас Іванів

Тарковскому

Синий Пёс мечтает -
можно, я побуду, несколько вечностей -
собаней, увязавшейся за Сталкером...
попью молока
из миски его отчаяния,
помолчу с его дочей, - с Мартышкою, ...
полетаю над его болью, излечивая
каждым взмахом моего незаметного  
нигде, кроме зоны нашей, крыла,
его благословенное проклятие - одиночество с Богом? ....
потому что я - родом из детства:
детства каждого из нас (твоего, моего.. и всех их)
- и  всего рода человеческого в целом )),
где ещё Бог гуляет в окружении толпы Его поклонников, и никакой речи об одиночестве Его ещё небыло..... )))))

2024
© Тарас Іванів
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55710/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG