Опубліковано: 2024.10.31
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

мы не сломаемся...

Мы не сломаемся. Мы подождём...
Веточкой тонкой под колким дождём,
выцветшим, мокрым, опавшим листом
худо ли бедно украсим свой дом,
в зареве тонущий. Стынет печаль.
Часто сдаётся, что близится даль,
где в тёплом небе парят корабли.
Прячется счастье за краем Земли.
Долгоиграющий траурный блюз.
В небо открытый заманчивый шлюз.
Рядом - родные до боли черты.
Нервы дрожат у последней черты.
Мы не сломаемся - как бы не так!
Волю и долю зажавши в кулак,
с совестью чистой по полю пройдём -
минному полю... негаснущим днём.

МИРно над жизнью плывут облака.
Сделаем шаг. Улыбнёмся. Пока...

31.11.2024

2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55708/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG