укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44623, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2024.10.11
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Свіча-верба

свіжий дощ з метеликами подорожує
сонячні акації і тухне ватра під криницею
згусток туман-вечора в царині дуба
зорі стали покірною  вартою над Бугом
тема ночі в призмі з пристрастями каштанів
у подорожі світом я пішов у танок серед хмар
морось-ніч кам'яної баби над курганом
над могилою карнавал дерев безодня вітру
дідова осінь з гранчастими горіхами по дорозі
десь тіло перетворює себе  в блазня-слимака
десь помирає остання грішниця-жаба
здалеку змія-коломбіна у дзеркалі Божої річки
материнська біла верба-свіча України
горить і плаче на зеленому березі
а вітер-шопен цитіє щиру молитву у тиші
очима від землі медитує жовтень 2024 року


шалені віяння і разючі розведення
гадюк вужів ящірок жаб тритонів
одне на всіх сонце  у цей час порожнеча
розпухла свідомість із закритими очима
божественні сни виповнені моричами
з галюцінаціями борсуків та вивірок
їжаків бобрів видр ондатр
бачу хрест на горбу біля ями
а там моя душа вилітає з моїх істот
довірилась  з'яві в повітрі сокола
все це стало моїм життям за обрієм
велике видіння та осягнення істоти-химери
блукаю як оперений сновида птахом у небі
відчуваю переважаючі хвилі імпульсів
опостилих кутків  ідолів-героїв
минаю  міти свого безсмертя-вічности
між світлом і тьмою
а піді мною гомонять соснові ліси
бають дубові діброви
торохтять вільхові перелісся
гуторять грабові пущі
балакають липові гаї
дріботять березові  узлісся
шумлять ясеневі лісочки
моргають мені мисливці з гори
надюндюжилася дружина на горбу
журиться піснями мій граб  
сумує думками моя береза
плаче журами моя липа
журиться смертями моя осика  
шепче казку мій клен заблудам
втішається благам життям вільха
чую похвалу гарній ожині від синиць
лине огуда пишній шипшині від ворон
псалом барвистому барбарису від чайок
літія чудесній ліщині від вивірок
щирість солодкій малині від онуків
літургія сизій брусниці від сестер
алілуя файній чорниці  від братів
навесні буде мій зов підсніжникам
а мій клик проліскам
поговір рясту з рибою
тиха флейта струмка відроджуватиме
конвалії фіалки купину
сон-траву папороть мохи
копитняк звіробій деревій
валеріану ромашку іван-чай
а за мною літають птахи
солов'ї зозулі шпаки
мухоловки вивільги лелеки
журавлі кулики лебеді
орябки глухарі
тетеруки сови дятли
раптом усі приземлились на березі
звучать душі у хмарках комашинних
жалкі кровосисні й паразитичні
ґедзі комарі шовкопряди  
короїди вусачі


колапс грому  на моє крило
звучить арфа на мою долю
під азарти каяття
ще палає моє дойло
за ранкову волю
маю лише смертя
гомін пучком хвиль
біжить колоссями
під мелодію черемхи
співає яблуня саблуками
у журбі струмка клен ридає
чую аромат старої бандури козака
трухне загаття обрію від дощу
в голосі міста диво  після облави
мовчить дзвін весни немає раю
напруга нової  смерті в барвінку
влучає промінь струму прямо у вишню
крик баби знову лихо волає
у джерелі споминів і спокути
над горизонтом сяє чорна веселка
завірюха  тінню повз мене
карає серце  жагу мого життя
із звуку висвітлюю  тривогу
час серця у мороці душі згорає
дрейф мрій тривожить запах Дону
кляне мене земля за війну на Вовчій
вирячує страхи із музик мій вітер
живородить думками каяття
щоночі плаче місяць волею кривд
тривожить ненависть силу серця
струменить у криниці срібне свічадо
розпачі баби Віри з сонцем в очах
фантазії баби Любові під настрої ллє
пристрасті зборів і маршів на схід
на мої крила звалили гірку святицю
під білу зливу сліз баби Надії на .... на...
щастя

2024
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні