Авторський переклад з російської * * * Іще дерева в зелені… Дощі… І сонце у проміжках… Вже ночі довгі і сумні, Та й вдень в душі пітьма із лишком. Змішались, як в неяснім сні Дні, ночі, осені і літа… І хтось ридає у мені, Так жалісно, несамовито. Він хворий, немічний, старий; На ньому мрій сума порожня… Та полум’я палає в ній Так, що терпіти вже не можна. Що ж там горить – в пустій сумі?.. Невже якась лишилась йота? І ось уже снує в умі Надій яскрава позолота. Дерева ще у зелені, І між дощами сонце світить… Зійшлись надії всі в одній – Єдиній на усьому світі. ------------------------------------------------ * * * Ещё деревья зелены... Дожди... И солнце в промежутках... Но ночи уж давно длинны... И днём в душе темно и жутко. Смешались, как в неясном сне, Дни, ночи, осени и лета... И кто-то жалобно во мне Рыдает, не найдя ответа. Он болен, немощен и стар; На нём надежд сума пустая... Но полыхает в ней пожар, Меня безжалостно сжигая. Чему ж гореть в пустой суме?.. А, может, там осталось что-то? И вот уже снуют в уме Надежды с яркой позолотой. Ещё деревья зелены, И меж дождями солнце светит... А все надежды сведены К одной – единственной на свете.
|