Опубліковано: 2024.09.29
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

мелизмы...

МЕЛИЗМЫ

В свободном пространстве грядущего дня,
возможно, не будет тебя и меня...
Но вспомнят сквозь времени призму
нетленную нашу харизму,
биения росчерк открытых сердец,
где строки сплетались в сонетов венец...
И боль от бессилья Отчизны.

В бездонной тетради ушедших ночей -
моря из расплавленных страстью свечей
да россыпь словечек в холодной росе,
что робко лежат на полей полосе
в надежде когда-нибудь встретить рассвет
чудесным цветком... А чудес-то и нет.
Лишь миг от рожденья до тризны...

Однако, сегодня звучит соловей -
не твой и не мой - Божья птаха. Налей
в священный грааль эту терпкую трель -
пусть плещется там золотая форель,
и каждый, кто слышит, вкусив эту смесь,
в душе возрождает забытую песнь.
Свои добавляя мелизмы...

29.09.2024


2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55657/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG