укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44519, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2024.08.21
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Неприборкані сироти війни

Ї-ї-і-і, ні-ні-ні! - затріпотів у повітрі,
заскреготів "шахед".
Чую галасування безпритульних дітей
з виструбуваннями на вулиці.

Лан з голяками - школярами за канавою,
поляна зелена з ховрахами, комарами.
Гарна сонячна файна ладна береза
вклоняється рясній вільсі на березі
поміж сиві манни туману на Вовчій.

Вправна над проваллям бовкає воду.
Вожачка, Нахабна,  здатна домчати
у прокляте живими село і одтяти там
кошмари, потрясти усі строкаті прояви.

На стовбурах- стояках розлякані круки.
Хльоскають дрони, аватари-штовхачі.
Розслабся, Ромашка, роззяв рота,
розпрямся, промчав мимо рогача.
Пропаща програма, із завзяттям,
яка знищує сама себе без каяття.
Дзижчить карнавал дельтапланів
над каналом, над левадою Вовчої.
Ти не каєшся, клацай на кнопку "нещастя".


А ще здавна міста Китаю були здатні  
творити свою трутизну
під власну казну у часи війни.



Не врятовані діти війни, наполохані,
перелякані перед вистрибуваннями з вікон,
з ними роздратовані три сиві дідусі-бомжі,
замотані худючі батьки, висохлі бабуні.

Отак зомбовані полковники і генерали орди
улаштувують погроми у містах на Дону.

-Без зайвих клопотів. - Крийте усе місто! -
- А нащо ці, ненаші маленькі діти,
неприборкані діти,
нехай собі вилітають
зграями на дронах за місто.

Розперезані маніаки-"шахеди",
припарковуються над дитячою
лікарнею, і бомбардують і дряпають
необлаштовану вулицю у центрі,
закидають мінами-дефектами перехрестя,
оперезані димом блок-пости
на адмін кордоні, прямо на очах,
осяяну княжу вулицю
вкрила чорна манна від лайна.

Міщани наполохані наслідками вибухів.
Діти без води, з порожніми
роздутими животами,
бігають з відрами до ванн повними багна,
а під галасування солдат чути виразну
абракадабру з викрутасами офіцерів,
вирубили живлення на весь квартал.

Вогняна Поляна наплакалась за всю ніч,
стара бабця витріщилася на згарище,
на винищене майно своєї хати, плаче
за розтоптаними стежками,
волає на все місто за згорілим дідом.
А за містом гатить вража артилерія -
злорадна м'ясорубка рашистів
стала тотальною війною
для котів і псів.
Привокзальна галявина
аж визвірилася на сиріт,
навимахувалась у нічних боях.

Евакуюють сотні поранених
на усіх дорогах війни,
мовчазна чайна на вигоні,
евакопункт з трьох напрямків,
атакований зграєю дронів.

Безпритульні діти гасають гуртом,
бігають прокатаними дорогами
з глибокими ямами.
Діти не вирвані з очману війни,
сироти бігають з собаками
під обстрілами дронів,
а ви сховані в укритті,
неначе жирні собаки,
онуки відважного
Йоана Покровського,
правнуки голоти
Йвана Мирноградського.

Безжально вирвані діти
з Орлівки та з Гродівки,
троянова вітряна блавата
задухм'янилась
на сході України.

Учора від прильоту КАБу
згоріла "Нахабна" - дитина-сирота,
спала в ковбасній апаратній,
а позавчора крамниця
з горілкою розбита КАБом,
яку охороняв підліток
"Вертлявий".

Зачинились усі аптеки,
а ти, поки що врятована душа,
у неї ще живої покоцані стіни
у пральні шамана-цигана.

А влада подбала
про дітей-партизан,
про пам'ять,  про історію,
триметрову стелу
марнославного гетьмана,
заклала мішками з піском,
а  сироти-діти з дронами
тримають оборону
у вигорілому місті.

Незгасна у нас пам'ять на орди,
ще за отого могола Тамерлана-
хана, коли вся земля Дону
була підірвана платнею
за живі черепи,
і живими людьми
страсно порубана,
а тепер справно похована
у сакральних цвинтарях.

Чудом врятувалася Світлана-ждунка,
знервована,  очікує на свого нового
тирана, котрий з її  багатої уяви,
з учора отримує добрячого
стусана по масним
зморшкам обличчя.

Увесь Дон випростаний і знервований...
Десять років підряд Дон заливають кров'ю.
М'ясорубка рашистів розперезалась на повну.

2024
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні