Світ розділяється навпіл: в чаші з водою - небо, в рухові хмар - непорушність, … голос дівчачий – прощання і пустота, і у тиші знову обІйми.... нам від любовей своїх нІде подітися, тісно у часі, ніяково людям у просторі, кличе нас вічність…. Бог нас просив, щоб не пили знань і буття ми з Дерев, не куштували розбитих мрій, сподівань на Адама, на невмирущість його… наша Любов - упирається в схили Божественних скроней, в лісі Його незгладимого зоряного волосся досі блукає... ронить сльозу, і торкає свіжі Його ніг сліди, де Син Його плакав, а учні поснули у хмарах прийдешніх утом, молитов і снігів, і шукань !нам - половинки любові! …нідЕ не подітись….
|