Опубліковано: 2024.08.20
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Тарас Іванів

Дихотомія любові

Світ розділяється навпіл:
в чаші з водою - небо,
в рухові хмар - непорушність,
… голос дівчачий – прощання
і пустота, і у тиші
знову обІйми....

нам від любовей своїх
нІде подітися,
тісно у часі,
ніяково людям у просторі,                                                              
кличе нас вічність….

Бог нас просив, щоб не пили
знань і буття ми з Дерев,
не куштували розбитих
мрій, сподівань на Адама,
на невмирущість його…
наша Любов - упирається
в схили Божественних  скроней,
в лісі Його незгладимого
зоряного волосся
досі блукає...
ронить сльозу,
і торкає
свіжі Його ніг сліди, де
Син Його плакав,
а учні поснули у хмарах прийдешніх утом, молитов і снігів, і шукань

!нам - половинки любові!
…нідЕ не подітись….

2024
© Тарас Іванів
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55609/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG