Опубліковано: 2024.08.10
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

щит прозрения...

Был на жизнь обречён палачом -
заржавела от слёз гильотина.
Дом-работа, работа и дом -
алгоритмом сакральной рутины.
Ни покоя, ни цельного сна -
лишь урывки, осколки и вспышки.
Горек опыт познания дна.
Краток вольный полёт с юной вышки.
А когда-то бескрайняя даль
ослепляла и ширью манила...
Но за маем явился февраль,
разливая густые чернила.
Тяжек крест бесконечных забот.
Видно, нет у терпенья предела.
А душа всё глядит на восход,
да строка промелькнёт между делом.
К смыслу жизни (ищи не ищи)
код прошит мириадой мгновений.
Наслаждайся... Прозрения щит
обретает лишь стоик... и гений.

09.08.2024

2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55584/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG