укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44523, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2024.08.06
Роздрукувати твір

Вoлoдимир Роберта

***

                           Авторський переклад з російської

* * *

Неначе душа і не знала печалі,
Неначе в ній вічно світанки вставали.
Неначе, благаючи немічним зором,
Збентеженням розпачу знов обійнятий,
День чистий не падав із тихим докором
У жах вогневий повечірньої плати.

Неначе душа і не знала сумління,
Неначе в ній вічно бузкове цвітіння.
Неначе бузки пелюсток не впускали
Сльозинками журно-безмовного смутку;
Неначе, схилившись в безмовній печалі,
Вони не старіли й не гинули хутко.

Неначе душа і зневіри не знала,
Неначе в ній вічне палало начало.
Неначе, що після бувало: образи,
Жорстокість обману, від зради – руїни
І втома сліпа, що прийшла з ними разом –
То все – маячня і примарності стіни.

Тверезістю випливло з пам’яті мулу –
Та все це було… і було, і минуло:
І гинули дні у вогневім жахітті,
І гинули квіти у часі невпиннім,
І зрад, і обманів було лихоліття, –
Щоб щастя безмежним здавалося нині.

------------------------------------------------------------

* * *

Как будто душа и не знала печали,
Как будто в ней вечно рассветы вставали.
Как будто молящий беспомощным взглядом,
Смятеньем отчаянья снова объятый,
День, чистый и ласковый, вовсе не падал
В красный огонь пепелящих закатов.

Как будто душа и не знала сомнений,
Как будто в ней вечно цветенье сирени.
Как будто сирень лепестков не роняла
Слезинками нежной безмолвной печали;
Как будто, склонившись безвольно, устало,
Цветы, вдруг состарившись, не умирали.

Как будто душа и неверья не знала,
Как будто в ней вечное жило начало.
Как будто всё в жизни, что после случалось:
Жестокость обмана, коварство измены,
Пришедшая с ними слепая усталость –
Лишь страшного сна нереальные стены.

Но трезвостью всплыло из памяти ила –
Печали, сомненья, неверье – всё было:
Дни, павшие пеплом тревожных волнений,
Цветы, победившие смертью усталость,
Измен и обманов холодные тени, –
Чтоб счастье таким безграничным казалось.

   

2024
© Вoлoдимир Роберта
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні