це світло літа неможливе мов життя розпатрана любов і неможливість смутку
неходжені стежки несказані слова ці перше слово все пояснює потому
як звідусіль любов не зігрівала нас не вірити що все полишить темряву і світ заллє словами
засипле ми не знали забуття закреслює це все перетинає поділ
це світло має сенс допоки літня спека світ мов скроні
блиск вічності в очах ми знали страх любов і відчай і кав'ярні
все знати неможливо ні навіщо це мій світе все це знати
як світло заливає ці мости ці вулиці ці тротуари смутку
як світло залишає смуги на чолі пояснює тобі де все що мало бути
не те не зараз не на часі світ мов квола і пуста ця кулька надувна злітає у повітря
ми забували нас тому що хто ще міг забути нас лише самі ми тут напевне