Авторський переклад з російської

М Е Л О Д І Я

Що там? – щастя?.. печалі?..
Ні, печалей не треба!
У тривожнії далі
Вечір зманював небо…

Що там – щастя, печалі –
Тільки гори вбачали…
Та погасли зовсім далі…
Все полонила ніч.

І зірки так близько-близько;
Безтурботно ллють проміння…
Листя у сріблястих блисках…
Тишини заціпеніння…

Ласка маревного світу
Не зігріє, як і тіні,
Бо пітьмою оповита
І у сумнівів світінні.

Безтурботного проміння
Ні, не треба. Ні, не треба!
І холодного світіння
Ні, не треба. Ні, не треба!

Затремтіли тихо далі
Полосою голубою…
Що там? – щастя?.. чи печалі?..
Чи не зветься то любов’ю?

Світ прозорий і гарячий
Розтопив заціпеніння.
І від щастя квіти плачуть…
Усмішкою лине просвітління.
Просвітління.

------------------------------------------------

МЕЛОДИЯ

Что там? – счастье?.. беда ли?..
Бед не надо... Не надо!..
Но в тревожные дали
Вечер ветреный падал...

Что там – счастье, беда ли –
Только горы видали...
Но совсем погасли дали...
И всё пленила ночь.

Стынет небо в слабом блеске
Звёзд спокойного волненья...
Серебристых листьев всплески...
Тишины оцепененье...

Ласка призрачного света
Не теплее синей тени,
Потому что ласка эта –
Лишь свечение сомнений.

Но спокойного волненья
Мне не надо. Мне не надо!
И холодного свеченья
Мне не надо. Мне не надо!

Тихо дали задрожали
Полосою голубою...
Что там? – счастье ли?.. беда ли?..
Не зовётся ли любовью?..

Свет прозрачный и горячий
Растопил оцепененье...
И цветы от счастья плачут...
И на всём улыбка пробужденья.
Пробужденья.