Ольга Брагіна***як тло Потоцького рукописи сновид ми марили життям у коливаннях скрути ось ртуть ось срібло ось таблиця елементів майбутнє тут непевне тут щодня приходить гість новий негаданий і сповідь воліє він почути нас було тут мало так що це вдалося зрештою взнаки фортеця занепала нас розгорнув на площі бургомістр і прочитав сувій та мову цю ми ледве розуміли ось так він довго розгортав сувій згадали ми життя все встигли ми згадати достигне вічність і на тім'я нам впаде о Еріко моя о неможливість згадки тебе тримали в клітці ми як рудимент але набрид ти нам повторюється знову історія вона рекурсії подібна чи рекламі данського какао тепер цей капелан висвячує тобі цю кульку срібну з кришки сахарниці потім впізнати ладен ти себе чи так то щось жорстокість світу неймовірна богема bon amie о мій колишній друже наостанок мій келих жовчі змішаний з вином нас так любила кров до ступеня змішання і в скроні кульку срібну збережи ми знали слово "ні" та якось так побіжно я пам'ятаю всі слова та їм немає більше тла жорстоке світло тане ти знав напевне ні фортеця ця впаде ми будемо тепер поміж каміння танцювати |
2024 © Ольга Брагіна |