десь саме так було ми вірили в усе найкраще найтепліший світ і ніжні простирадла
в мереживо неназваних речей навіщо стільки назв навіщо нас сюди пробачивши все зайве
покликали ми так не знали що цей світ вигадує для нас всі вигадки всі ноти
співай життя співай тепер за кожен крок відлунням вибух сни і темні і просторі
десь саме так ти знав що буде навпаки дадуться нам взнаки ці вигадки прозорі
життя моє ось це вікно було ще вчора тут сьогодні тут діра і гострі скельця
хіба це не метафора всієї нашої історії
як тобі відомо сама лише тінь відповідає за світло
маленька напіввигадана тінь а що нам тут ще залишалося як би там не було майже нічого особистого
напіввигадана напівпрозора тінь ні ми любимо такі речі їх немов би шкода але разом з тим вони невимовно дратують
і поговорити тут немає з ким про знайомі речі поговорити