свавілля слів ці вигадки пусті сьогодні літо і натомість ми вулицями темними йдемо співають цвіркуни цей вайб повітря смерті тому що ти любив цей світ так сильно і нестерпно неначе все навколо сон нічого не було візьми ці всі слова збери їх торба котиться з горба залишаться тобі всі марні сподівання всі колискові вічного жалю акації у присмерку кохання збери їх всі у нас так мало тут часу ми вічність пам'ятаємо на смак вона колише присмерк за дверима і цвіркуни співають за вікном і липи білий цвіт можливо все тепер оскільки час затисне скроні зависне у нестерпному жалю програмою що вічно повторює сама себе і квітнитимуть зорі пробач собі цей білий цвіт дерев свого жалю |