миготіння дерев ми навколішки тіло молитов зустрічаємо тіло живе не позбавлене тіні мовчання я не знаю хто вигадав нас хто у розрізі мертвих дібров розказав би тобі хто ти є хто це має зробити не збагнути життя як таке сум і теплі світанки судом неможливого болю світло має такий самий зміст ось тримай ми спіймали його нам його вистачало рішуче для займенників і для листів все що нас відрізняло вістря відчаю все твоє плинне розбите забуте ми натомість просто визначення могли б сприйняти як складові чужого смутку але все що не має початку закінчується тут забути якби ж то можна було забути але пам'ять сильніша за нас скільки нас вчили її тренувати покращувати тепер ти пам'ятаєш все жодного звільнення ми йдемо цими бульварами квіт на деревах каштанів прості слова |