Опубліковано: 2024.06.22
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Ольга Брагіна

***

миготіння дерев ми навколішки тіло молитов зустрічаємо тіло живе не позбавлене тіні мовчання
я не знаю хто вигадав нас хто у розрізі мертвих дібров розказав би тобі хто ти є хто це має зробити
не збагнути життя як таке сум і теплі світанки судом неможливого болю
світло має такий самий зміст ось тримай ми спіймали його нам його вистачало рішуче
для займенників і для листів все що нас відрізняло
вістря відчаю все твоє плинне розбите забуте
ми натомість просто визначення могли б сприйняти як складові чужого смутку
але все що не має початку закінчується тут
забути якби ж то можна було забути але пам'ять сильніша за нас
скільки нас вчили її тренувати покращувати тепер ти пам'ятаєш все жодного звільнення
ми йдемо цими бульварами квіт на деревах каштанів прості слова

2024
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55462/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG