Опубліковано: 2024.06.13
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

возвращаясь к родному порогу...

Возвращаясь к родному порогу, проходя мимо собственных вех,
откликаясь на всё понемногу,
замедляя ход, брёл человек...
всё отмерил своими ногами
и руками своими объял,
меж далёкими плыл берегами,
от подножий к вершинам шагал,
развивался, искал, жил и верил
в то, что главная цель впереди,
проникая в закрытые двери,
видя свет, не сбивался с пути,
оперялся, мужал, размножался,
счАстлив был, а порою - счастлИв,
рвался в бой и в бою улыбался,
не завистлив, не зол, не труслив -
мирный воин, словами пытаясь
достучаться до разных сердец,
непрестанно в себе сомневаясь,
приближал виртуальный венец,
потихоньку старел, чуть мудрея,
ощущая, что счастье у ног,
не считая утратой потери,
возвращался на старый порог...

13.06.2024





2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55433/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG