Опубліковано: 2024.05.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

Не опальный, но опавший
бедный мой тюльпан,
в вазе - ландышевой чаше,
словно ваза сам.

Был он редок, был он розов,
раскрывался вмиг
солнцу. И с уходом солнца
прятал нежный мир.

Шторм да ветер, столь несветский,
в переплёте дней.
И своё живое сердце
прятать всё трудней.

Время - грозный властный цербер
с нами на века.
И роняет тонкий стебель
стружку лепестка.

2024
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55370/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG