Опубліковано: 2024.04.13
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Тарас Іванів

РАНОК

Цей світ із ночі
втомленим конем
поволі вийшов                                                      
і в мою долоню
довірливо вклав морду …
п’є з моїх садів
дитячу
прохолоду тиші,
непорушну
                                                                 
….. під ноги груша закотилася йому –
час вирушати в путь,
а очі просять:
«Не відпускай!
Застигли  всі мої чотири
серця…..»

Та крізь мої долоні, груди, чуб
Проходит світ конем золотогривим
І далі йде, - спекотний день йому
Наспівує уже палкі мотиви…..

Лиш може завтра, на зорі, чужим
утомленим незнаним дивним звіром
із лісу вийде знову
щоб долонь                                          
відчути тишу і вологу
віру……

2024
© Тарас Іванів
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55312/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG