Міма сумні очі,
та
все повз нас, крізь зал, туди,
де в запльованій гримерці -
пляшка недопита жде...

Сала кус...
А!
Огірочок в хруст...

На обличчі міма,
смуток,
швидко нам він зобразить
щось,
від чого ми заплачемо?

Оплески перечекає,
вислизне
в задушливий
свій
рай...
Там з горла ковтне свободи,
в крісло бухнеться,
засне...

Вимітаючи все,
зайве.

Й-і-і!!!

Найтихіша
посмішка...

У
лик його
зійде...