Опубліковано: 2024.04.05
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

был бы лучик в конце тоннеля...

Всё говорено-проговорено...
Стынет дух от вороньих спичей.
В горле ком, на дворе колдобины,
каждый шаг отчего-то лишний.
Расплескалось в душе безверие.
Не по Вере сегодня судят.
Полный штиль, а мозги проветрены.
Нам сулят - завтра лучше будет...
Только завтра - росток вчерашнего:
что посеял, собрать едва ли.
Скачет конь, словно ошарашенный:
у погонщика руки пали.
Дай соломинку, Боже праведный,
в океане житейской хляби.
Кто не помер - смертельно раненый,
вот и хватку чуток ослабил.
Дай надежду... а мы уж выдюжим,
был бы лучик в конце тоннеля.
Отражаясь в глазах у выживших,
время прошлое перемелет...

И сольются в одно два берега, -
реку вспять вновь Господь направит.
И потянутся птицы с севера
в направленье родного края...
Заиграет Весна на дудочке,
чистой нотой  спасая души.
И картинку со светлым будущим
чёрный план чей-то не разрушит...

05.04.2024






2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55292/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG