Опубліковано: 2024.02.27
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Марина Генчикмахер

В забытом прошлом зябко по утрам

В забытом прошлом зябко по утрам,
Трава - в росе, и чёрен сруб колодца,
А воду ты черпаешь из ведра,
И не жалеешь, что вода прольется.

Вовеки не расплещешь благодать...
Да было ль это все на самом деле?
Та невесомость и в душе, и в теле,
Которую не взять и не отдать?

А цепь гремит, ведро скользит на дно;
Оно вернется с животворной влагой,
И то, что воду выпьет не Иаков
По юности, наверно, все равно.

2020
© Марина Генчикмахер
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55223/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG