дивись це полум'я в якому ти згориш і кожен ніж - тобі у тім'я
простими ми хотіли бути як дитя але пітьма спіймала нас за руку відвела туди де світло не помітить
відповідей тут немає і раніше не було лише історії цивільне тло ламає руки за лаштунками і сліз щасливий гліцерин безглуздя плоті
ні все це по роботі просто ми розійдемося наче не було нічого біль полишив наше тіло
якесь неоковирне слово "біль" хіба ти знаєш що натщесерце не приймай пігулки ці тримай їх міцно у руці
дивись які святі отці тебе благословили які всесвітні сили
тримали над колискою тебе одмінка від могили
ні все це про любов про кров а як інакше може бути
ми всі тут живемо в одній простій спокуті
ніхто не забував але і пам'ять - щось непевне щось безпечне та пусте
коли вона в тобі зернина смутку проросте
дивись це все що ми могли собі лишити
не треба брати все бери весняні квіти
це все для чого ти була тоді собою
для вічного вогню останнього двобою