Мацюпусінький

Страшний початок руху, струмина
надихана ненавистю й злобою.
Стає на ноги той, кого   тримав
перевертень для праведного болю.
Щоб не здригнулася твоя  мала рука,
іди, мій мацюпусінький, під шатра.
Там і підріжуть і розтроять язика,
щоб заспівав   від болю власну ятрань.
В згустках пісень виплаканих музик
народ твій  в маціпусінькім глаголі  
знайде тебе вже покаліченим,
коли ти вже не зможеш і промовить
на повні груди лусочку  землі.