Опубліковано: 2007.05.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вікторія Шпак

Взлёт




Невыносимо… я прошу тебя, молчи.
Необратимо, и тебе не совладать
с моей бесшумной, закипающей в ночи
на грани срыва, как сургучная печать,
как слово на иврите невпопад,
как облетающий от града сад,
несвоевременной, маньячною мечтой –
срывающейся нитью золотой.
Хоть раз, хоть миг, а там – ну что уж нам,
таким бессмертным, как молва без слов,
стыдиться. И чего? Пустует храм
и хоть кого сейчас принять готов.
Какие счёты с миром и душой,
с минувшими, ушедшими в большой,
как только видит глаз, большой экран.
Он, видимо, для этого и дан –
обрушить и уже не упустить
из напряжённой бережно горсти
живой и тёплый перелёт к Нему.
Ты Это видишь? Или только тьму?
Иди. Смелей. И я c cобой возьму.

2007
Киев
© Вікторія Шпак
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5517/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG