Опубліковано: 2024.01.05
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

лестница вех...

Раз в году, на ходу посмотрев на звезду,
в кратный День - между прошлым и будущим,
всё итожа, мы молча подводим черту...
на борту судна в море бушующем.

Вот и я подхожу к этой лестнице вех,
чтоб ступеньку добавить нетленную.
Кто-то спустится вниз, а душа - так наверх
устремится к приюту последнему.
Сколько их впереди - наступающих лет,
зим грядущих и вёсен волнующих?
Позади только тёплый мерцающий свет
да корабль всё больше пустующий.

Ни о чём не жалею, рисую свой дом
без прикрас краской красной горючею.
Мне б хотя бы разок пролететь под мостом
и застыть на краю по-над кручею...

05.01.2024



2024
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/55103/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG