У моєму Різдві листопадові негоди.
Чари від поцілунку чаклунки.
Їхня людяність по війні тривожна.
Радісний погляд тобі в очі - це дарунок.
Ми разом на великій відстані бачимося.
Теплий голос любові
майнув завулком луною.
І тут тобі холера. Халепа калатає.
Свистуном залетіло. Дзявкнуло.
Відчутно зблиснуло. Зойкнуло вікно.
Затокотіло. Бурхнуло. Задрижало.
Потужно стукнуло. Смикнуло плінтус.
Грюкнуло двері. Вигнуло стіни.
Стиснуло. Луснуло. Охнуло. Рухнуло.
Імпульсом шарпнуло стелю.
Хитнуло вибухом. Шугнуло. Рипнуло.
Здригнуло. Мигнуло. Відкинуло.
Дихнуло. Зойкнуло. Зіткнуло стіни.
Пирснуло вогнем в очі. Стрельнуло.
Рухнуло обухом по голові. Затовкло.
Шарпнуло осколками. Сіпнуло.
Запнуло вибухом. Блимнуло в очах.


Біліє лише сніг. Мертвіє іній на смереці.
Надвечір. Темніє. І тут новосибірські
інтонації бузувірів з вампірами.
Переполох ненависників у Вавілоні.
Зломали дебіли навпіл цілі двори
життя серед степів і птахів.
Зломали осокори. Спиляли горіхи.
Несусвітні ідоли вирізали клени.
Божевіль відчайдушна залишила
ілюзії у ясенів. Вирізали по дорозі
калину, її жарина ще горить на снігу.
Табір шаленіє від вишколів сатани.
Факіри з Сибіру уже в чорних мішках.
Камуфляжі. Зброя. Смарт-шоломи.
Броніки. БК. Панцирні мобілки.
Зніяковіли амбіції повної окупації.
Явились оголених молитви і зависли.
Звалища калібрів на війні. Отака арта.
Пересварились через теплики. Хана.
Змінили пересічний обрій в метушню.
Загиджений досвід віри у цариці віхоли,
під час гри буревіїв навколо в'язниці.
Запльовані гардероби в автах із попелу.
Тіла чужих гаврил-лиходіїв ледь
витягли із хати-святині Василя.
Невідомих бобриків закинули в кузов.
Лихі обличя. Біганина. На стіні окалина.
Рушили зайди о сьомій до проклятих.
Власний витвір батьків розніс вітер.
Мерщій до хати. Пожалій сиву матір.
Приціл. Вистріл.  Діти, скоро додому!
Блискавиця. Катапульта. Приліт граду.
Не встигла стихія  вилізти із жупану.
Одразу упала з надміру ідей.
Заграла куля на одній струні скрипки.
Соколи підняли хутірний гамір птахів.
Довкіл чорний простір.
Чорнобильські сороки закрутили
на передовій воронячі заметілі.
А щоб ти сказився!
Знову летять шобла бідолашних
крутих граків на кургани.
А назустріч вилітає шайка з калитками.
Біліє лише сніг. Мертвіє іній на смереці.

Вершники попереду вийшли на Донець.
Зграя соловеїв вилетіла за чайками.
Вісники співають над Дніпром
про жертовне звершення живих
молодих воїнів-поетів України.
Усі на війні з початку чотирнадцятого.
Вуйку, водоспади б'ють нагайкою скелі.
Водограї лаються на плечах скель.
А ти, вуйко, айдарівську сулійку
оспівуєш коломийкою.
Глянь. Зірваний павутинок-рушник
пливе по руслу Айдару.
А на тім березі - червона калина.
А на цім березі - чорний терен.
Човен пливе проти течії попід оберегом.