Опубліковано: 2023.09.28
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

вздох до венца...

Зеркало реки. Облака.
Осени седое лицо.
И вода, как воздух, легка.
Ле́са золотое кольцо.
Птичий гомон. Скрежет бобра.
Тишины осколки на дне.
Неизбежный запах добра -
белым флагом в чьей-то вине.
Проходящий мил человек -
на устах улыбка творца.
Мимолётен каверзный век.
Каждому лишь вздох до венца...

27.09.2023








2023
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/54898/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG