Сергій НегодаГуркіт у місті Відлунюють скіфські сичі в луги - гуслі. В цім світі руді кулі буксують в душі. Гудуть світи. Тиснуть віль і тичуть у вічі. Грізні мруги віку візчули вулик Лугів. Сущі кущі. І грім. - Груди труїть грюк. Трубить у клуні сутулий плуг - втіху. У Січ усі руки вивів від жнив - живих. У живу війну. Тільки вишні в диму. Людську Русь гуртують круті міццю. У юних лютий ріг, юлинить хижу біль. Чую сурмить в тишу - приліт з вирію. Нині дружини зрушили з виру війни. Чуткі струни обрію тріснули - виручили. У дуплі, у труні, у ступі - стук убивць. Брук кінських сил випучив ніжність. Зумів, відчув кільруч підглушив стики. Крилі сіючого снігу уві сні любих. Жінки. Хустки. Юбки. Діти. Сини. Тінь муру іскрить. Ружі щурі рішучі. Тільки у вихід вилюднились вулиці. Лишусь у рідній смузі, вип'ю з криниці, Куме, викупи, викричусь у тиші лісу. Підступні скули мужчин, зблиснули рухи. Відчув віщу зірку сивих вітрів будучини. Здійму курган пілігримів судьби. Хліб і сіль учти. Підійдуть дружини. Світлиці душі ділю, чи зумію. Німію. Куди ви? Під білі вишні кинулись діти. Зрілі сини миттю хитнули сурми шикуючих стріх. Сіють кусні хвіртки. Чую уривки січі і сліпну. Мухи сусідів. Сиві чуби мудріші, тиснуть бриль чуми. Услід рушить лють, увись - рушники. Курличуть люті бусли з кручі. Бринить. Відлунюють скіфські сичі в Луги гуслі.
|
2023 © Сергій Негода |