Усьо. Допоможу - з Корогоду до Лондону.
Просто вхоплю собі свого сорому,
тому просто протоплю свою душу. -
Всуну в чорну коробочку шок струму.
Отут, ось-ось, жорстоко! Словом,
голосом дорвусь. Угу. Трубочкою.

Ось, чому  дзвоню. Тут пополудню
розшукують твою Ольгу. Конвульсії.
Схоплююсь. Просто додому,  боюсь,
кроком входжу. Отож. Схов. Грузом.
Без супокою - у кутку. Докорочуюсь
пузом, пройду юзом до нового моргу.

Сутужно. Комфорт. Моторошно. Бруд.
Кров. Поруч - з трупом. Сходжу з розуму.
Чкурнув повз чорну купу. Нудно було.
Що ж тут у ньому. Одну ноту почув.
Проковтнув слюну. Шок. Очунююсь.
Дурно. Просунувсь.  Звур моргу. Жуть!
Що то? Штурхнув хтось розпухлу пудру.

Цю донну, бонну, молоду  Олюсюньочку.
Твою горду монну, - повну лосьйону.
Добродушну, турботну, люблю. Ох, нюх.
Було що шкоду роблю, - турбуюсь.
Було що ночую з золотом.
Отут суть.  Прошморгув з клубочком.
Прогорю - по всьому. Знову до столу.
Подруго, Олюсю. Повсюдно тут людно.
Нову шворку зсунув, зкрутнув сукно.

Умовлю душу свою. Слушно, по добру
друзю, - брусом. Був слух про чудо-юдо,
схожу - по воду, до розкопу. П'ю воду.
Словом очнувсь. Чудо з гугом. Роздумую.
Од прогуглю одну кнопку
про того, хто комусь був чудом-юдом.

Сумно голосу, Олюсю.
Що про нього?
Стукнув рукою по столу.
Можу, - сходу осуд - до суду.
В нього щось з головою.
Щодо цього. Ну, хто - до про цього?
Бонус твого докору. Рукою - вдовою.
Вузько. Тостун. Жодного проходу.
То що? Розумну  думку твою проб'ю.
Господу, з мудрою головою промовлю.