Ойкнув. Не встиг крикнути,
як  розіпнувся на рибалці.
Онук шпурнув камінь
з усієї дурі у вікно озера.
Докинув і ще раз скрикнув
- я перекинув через воду.
Окликнув, а він чкурнув
у чорну катрагу намету.
Ач, і з себе вистрибнув, -
і пощезнув десь шалапут.
Вітер шкрябнув шевелюру липи.
А камінь його раптом
вислизнув,
стріпнув вагою і шубовснув.
Розщібнув бліду шибку озера.
Якесь воскресіння. Ясно блеснув.
Тріснуло сонце в очах. Осягнув світло.
Сколихнув слідом скло, і розколовся.
скинувся кусками, шубовснув на дно.
Десь окунь втонув на кутках.
Раптом знову камінь стріпнув
набридлу воду і вистрибнув у воду.
Вигойднув велику калюжу на ямі.
Бризнув водою на вогонь. Встигнув.
І тут ризикнула лелека,
шугнула за жабою.
А рядом швиргонув шуляк
в саду урвав курча.
Таки шугонув виводок куріпок,
докинувсь.
Чкурнув перевертнем за гай.
І минув там.
Пес не встиг обернутися
на чахлого добродія.
Зазирнув очима у ра,
випірнув з пекла.
Зблиснули очі кота,
розсахнули світло радості,
збагнув хвилю захоплення,
вибухнув сміхом до двору.
Струснув мені вітер
райських яблук на війні.