Опубліковано: 2023.07.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

зеркало...

ЗЕРКАЛО

На треснутом зеркале росчерк судьбы
прожилками вех проступает...
Сквозь веки безумной людской кутерьмы
задумчивым ликом витает.

Разбитое зеркало - делу конец.
И жизнь, словно сон, угасает.
У всякого личный итог и венец...
На небо дорожка - простая:
не делать иным, что б себе не желал.
Пусть тяжек поход беспредельно,
пусть явно устал - где-то рядом финал,
где каждый ответит отдельно.

Вот только пока паутинка тонка
и зеркало взор отражает -
нетленен источник. И жизни река
в течении вечном не тает...

03.07.2023

2023
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/54655/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG