Опубліковано: 2023.07.01
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Им плевать...

ИМ ПЛЕВАТЬ... что никто ни за что не хотел умирать.
Мир устал от пустых обещаний и гложущей боли.
Встал ребёнок. Тепло ещё долго хранила кровать,
а душа отлетела... пустилась гулять в чисто поле,
где в небесной дали - васильками усеянный луг,
тишина и покой, беззаботно счастливое детство...
Только наглухо замкнут теперь этот солнечный круг -
не прорвать. Не найти на земле своё прежнее место...
И не учит - ничто, столь жестокий и каверзный век:
им плевать! им начхать, им бы рвать да метать чёрный бисер.

Но спустился с небес вновь рождённый святой Человек.
Его путь никогда не зависел от случая чисел...

29.06.2023

2023
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/54652/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG