Опубліковано: 2023.03.29
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

Право щеки — вновь уткнуться в причал плеча.
Не разлучай нас, Господи, не разлучай.
Губы его тонки — поцелуй, как спелая алыча.
Не разлучай нас, Господи, не разлучай.
Руки его смелы, кожа ждущая горяча.
Не разлучай нас, Господи, не разлучай.
Соедини нас порошей белой, сухой травой.
Соедини сплетеньем смолистых хвой.
Если венок — венец, им, с земли, венчай.
Не разлучай нас, Господи, не разлучай.

2022
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/54459/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG