Війна, аж співають гармати місцями
з ситими півнями, чути аж в Татарстані.
Така бридь, за халявний хліб з Дніпра
татар вшкварив всі лайки на наші правди.
Взялись всі за гнів, і пішли сваритися жінки,
і навіть бились сміливі кацапки
з нами, бабами,
за свій радянський кацапстан
та за свій вклад на тім світі, ні, на тім сайті.

Таж ти, така гірка страшна ма-а-сква
набилася наймитами-рабами,
як милий світ багатий на літа.
Тільки твій піп в ділах завжди найнятий,
бідний на піст. Ач, від віри тріщать язиками,
ач, як пищать кайданки, ач, клята трясця
в жирних желваках: давай їм зарплати.
І кипить  язик бабці, який нічим виманити.
Ти сам тікай в свій кацапстан, в тім'я битий.
Акаяній злій пиці дала би тричі під зад.
Там хай там кричать,
як звикли жити, а я - в Дніпрі.
Видала їм найкращі галиці з підлящами
на трасі Краків-Київ-Пирятин.

Хай їхні святі кацап'ята на взятки тратяться.
Хай їх гіркий сміх радіє кривдами
Навіяна ватра в імлі варти біля арки.
Пісня жарка на війні. Сила бабів складна.
Ні, це важка арія зірки зриває у вікні.
Ач, циган-рвач бачить тільки ніч і лихі забавки,
на всякі замисли радий пахтіти харпаками,
як бачить яйця від індички у Ганьки, то
лиха біда зазирає в наші сади і гаї.
Вдався на Київ кацап,
і нам на ці нігди ці гниди.
Я сама накричала ганьби тим макітрам,
від наших дяків на ваші клятьби з маскви.

Клямка зійшла вашим млинам і рясним хлібам.
Якась ця зараза із ма-а-аскви,
вранці дражнить пса,
а ти лізь під стіл,
там твій латаний батіг.
Дарма, намазаний пан Халява
налякав кацапів під храмами.
Така шия багатиря не здасть язика,
таки знався сибірський кріт
на вітязях, на титанах, на силачах,
як взявся, так запалив накал-піч,
так ні, підпалив бабі Ївзі всі калачі,
і виліз в мишачій дірці із хати.

Кацапе, наїсися там, в часниках.
А всі наші барани і всі наші вівці -
і цілі, міцні і в бабинім хліві.
Гайда, давай, звали!
Валяй звідси у свої злидні!
Ти, глянь, як кізка, скаче
на ніжки за грибами
і ти не ламай хвіртки, як кляча,
 і цими АКа не дибай нам.
Звівся цап на смик від бика,
а таке теля біжить халявне
і зовсім не файне, і не наше.

Навіть три наші цапки
правлять ратиці свині.
Такий самий, як літає,
і хай там біситься ваш хазяїн.
Запряжений, як хвіст літака.
Старий звір. Бузувір.
Палач-пташка плаває
в щасті і кричить.
Далі згасає лихий в ярмах,
в гніздах наших синиць,
ластівят, стрижів, сичів.

Вішатися пішла ваша кацапська мати,
а ця задавка приті на смітті у Бахмуті.
Ти  ж мої свині пас в золотій клітці.
Так, так на сіні гавкав на сірка.
Стрясаєшся, як кривий кріт, на всі наші хати,
ламає дахи, ач, здибайка, на мармітці сичить.

Зшивай мандрівку  всіма білими нитками.
Прикраса квіткаста душа на залізних їжаках.
Хвались багач під заказ. Кидай гадина.
 Білий чарівник на камні, він рибак.
Як завжди, засмикав арфу дощу,
вправними пальцями спіймав лина
за вадли прядь. Дивися, і вчися,
як треба вити. Ти ж  бачиш, вітер.
Там і дмись, ані, так масковська
жаба цицьки дасть і задушить.
А білий спритно грає, як артист,
підставляє ноти - чи сяк, чи так.
Глянь. Стрімка річка в аквамарині
змішалась і білий вал застави на Прип'яті.

Яка спільна хімія звуків птахів у лісі, -
пригнаний залізний кінь на аркані.
З'їздився кінь, хвіст та грива.
Зламався віз. Старий шахрай
вслухався в давній скрип. Якась амнезія.
Це він видивляється  дві машини на канаві.
У вигляді правди зв'язані  кривди магістрів.
Призначили дихати напій-кисляк і їсти хліб.
Змагання закидай. Час скликати наради.
Викрики дитини. Війна!!! Вибух біля стіни.
Зв'язані інші два глянці-атласи прабаби.
Прив'яла трава у райськім саду в ясні дні.
Відвідала стара мати ваш гай ватажків.
Перший сигнал притягання: вічна змія.
Задишка аватара на атамана казачків.
Астма в сатрапа після чорнобильських лісів.
Писками арбалетів відганяли напади тяп-ляпів.
Дим піднявся на звід і став, марить на місцях.
Хапнув за лапу балаганщика з майданчика.

Кацапи жили на каганцях,
а ваша ятрівка у циганки
залишила трап, наслідила
гандикап на Анапу,
після ваших аспидів
май талап-чалап в Гаагу.
А тепер, вся сабарська масква,
як циганщина в золотах,
стяглися на старого кобзаря-барона.
Клянчить для наших
на витрати харчів,
на шарманщиків,
а це якраз, для тризни
по незайманій бабці Ївзі
та на генеральну мапу-вівтар
партизанам Наддніпрянщини.

Багряні світанки України
 видибають титанів війни.
Яка жарка Мавританія,
та не для аравітянина.
А така ж піщана Сахара,
та не для варяга-киянина.
Карданні тачанки
наших гігантів-циганів,
філігранно вигризають
 із капканів рідні ґанки.
А які кляті рашисти видирали
сатрапівські злодіяння
А хіба та якби закапканили
усіх шаманів китайської тайги,
то задурманили би всіх
сибірських шайтанів  в Аляску.

Злі бандити чванять заліщанських
 марсіян в підштанниках,
та ті зіяють на екранах ма-а-@скви
після вигнання рашистів в Китай.
Виринають приманками китайці
з марципанами для виживання в масах.

Засвітилась срібляна чайхана
капітанки в Парижі.
 Півничани цивілізаційних країв Таїті.
Дивани ізраїльські м'які.
Крісла самаритянські  гладкі.
Смак запіканки з лаврами.
Який гіркий запах  гарячих чаїв
савани Шрі-ланки.
 Хінган, Таджикістан
 на маслянці в альтанці.
Згадала баба Ївга радянські мандри
з аквалангами на Маямі.
Нагадала шафран і м'ятний нарзан.
Забаганка тиранів ятрань в бальзамі.
Гетьманка стара
згадала свій час в кайданках, -
баба Ївга наразі в замішанні.
А тепер, як виглядають
балагани Кафи,
в заглані  кримчан.
Дівчата-кримчанки
нашаманили пряслами,
і наткали рядна для
панянки із вишиванками.

А тут приперлися із кацапії
напівп'яні тайжанини
зірвали рядна і рушники зі стін,
люті басамани галкали,
все забрали в Сибір.
Нашарлатанили їхні дані
братаничі з Варшави.
Наші партизани заарканили
ярмарки в Самарі.
Заманили на галас відданиць
на шлях Шпанів-Канів