Опубліковано: 2022.11.15
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Соболєв

Башмачный фактор




Друг дружкой питаться – закон бытия,
Какой вид ни назову.
Но пища у каждого вида своя,
Кто мясо ест, кто траву.

Был не щепетилен и предок наш,
Кормился не от земли.
Не ведал тогда супов он и каш,
Хоть злаки повсюду росли.

Ел все, что бегало и ползло,
Пусть зверь – это меньший брат.
Брата съесть небольшое зло,
Голод злей во сто крат.

Когда ж человек человеком стал?
Не в межвидовой борьбе.
А в час, когда шкуру с животного снял
И сделал обувку себе.

Что убедило в этом меня?
Как сделать тот вывод сумел?
Босиком по траве походил с полдня,
И понял, как предок умнел.

15.11.22.

2022
© Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/54184/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG