Я дивлюся, як ниє русня Під ганьбою своїх недосвастик. Втратив лік їх тужливим пісням, Що чудово підвищують настрій. Носять пики похмурі й сумні Сатаниста Гундяя прочани. Вже ніхто не кричить про три дні, Як у лютому радо кричали. Я дивлюся, як ниє русня, Прикладає до ран подорожник. Пиху й втіху навіки з них зняв Український солдат переможний. Усвідомлення лізе крізь щем, Що вони обісралися тупо. Поглинає масний чорнозем Русо-чмобіків хладниє трупи. Все сильніш між собою гризня, Вміють гарно гарчати й сичати... Я дивлюся, як ниє русня, І я знаю - це тільки початок! |