Опубліковано: 2022.10.30
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Іцхак Скородинський

В тенетах Інету

В лису і,
абсолютно навіки,
тверезу голову  -  цвях,
дзенькнуло,
немає вже,
чарівництва у вираженні почуттів,
а душа...

Задубіла.

Ні, я ще можу,
Сашком, коханим моїм
прикинутися
та збацати
чогось такого.

Свистунець я тепер...
І ось,
тільки свистулечка,
все,
що залишилося.

Мені.

Треба ж,
якось,
в тенетах Інету,
хоч чимось,
у сметану простір збиваючи.

Намагатися...

Не потонути.

2022
Харків віртуальный
© Іцхак Скородинський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/54147/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG