укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2022.07.30
Роздрукувати твір

Вікторія Торон

І коли нелюд катуватиме мене (молитва солдата)

І коли нелюд катуватиме мене,підійми мене, Боже, високо-високо і покажи мені, як створювався цей світ, його початки і кінці, і проблиск свідомості у хмарі, і хмари божевілля...Покажи, як споконвіку одні викупають собою інших, вмираючи за них, а інші – ще інших, і так – без кінця і краю. І нехай палахкотить вогонь останнього виття з мого рота, коли заходжусь від болю, і червоніє усе навкруги, аж доки чиясь біла прохолодна долоня не ляже на моє чоло, і тоді усе стихне. Проведи мене через червону кімнату і виведи із неї, і закрий за мною двері, бо мені самому це не під силу.  Брини, брини в повітрі біля мене, Боже, коли усе крутитиметься у чорному вихорі, а в ньому --білі зуби зловтішного ворога.  Дай мені руку свою, як рятівну гілку – тонку, але незламну, гнучку, але сильну, за яку би вхопився я, щоб не зірватися у морок, де найгірший --  морок непросвітленої душі, яка відштовхнула від себе світло і заходиться диявольським сміхом.  Нехай промайне переді мною химерна конструкція  цього світу, де усе – по сусідству і не перехрещується, де щойно – друзі, і жарти, і сон  на зім’ятій постелі, а поруч – кам’яні сходи до пекла, де тобі ніхто не допоможе. Не покинь мене, Боже, у час моїх останніх прозрінь і і останніх прощань. Ти ж бо один із нами до кінця.

2022
© Вікторія  Торон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні