Опубліковано: 2022.07.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

История — искусство забывать,

а помнить и хранить — уменье Дома.

Как будто чью-то тайную тетрадь,

листаю пожелтевшие альбомы.


Там лица в многолетней пелене

глядят на свет зеркальными глазами.

И что-то говорят беззвучно мне,

но с ними мы разделены мирами.


Их чувства, мысли (ветер в дверь - ничей),

как эти фото выцветшие, в дымке.

Но почему-то — в росчерках свечей -

мне старый дом протягивает снимки.


И скрип альбомный говорит опять,

что всё, что знаем, было по-другому.

История — искусство забывать,

а помнить и хранить — дар вещий Дома.

2022
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53954/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG