Опубліковано: 2022.07.04
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

С тобой мы, как в поэме Лонгфелло.

Земной любви отмерян срок недолгий.

В безвестность-«врозь» нас быстро унесло:

мы на одной реке, но в разных лодках.


А значит, в том, где всё стремится вспять,

ночных лучей серебряном черченье,

друг друга звать, додумывать, искать,

не оценив коварности теченья.


И так, пока Судьба, белым-бела,

нам не предъявит — каждому — по смете.

(Судьба — суд Божий). Старятся тела,

но души помнят о своём бессмертье.


И посему осознанной виной

перед тобой и перед нашим счастьем

молюсь, молю, чтоб встретиться нам вновь.

И больше никогда не разлучаться.

2022
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53899/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG