Опубліковано: 2022.06.13
Варел Лозовий***Світанку жар. Чи то туман? Чи димовище згарищ? Клубочиться Глибочиця за виднокрай тремкий, хисткий. Невидима ріка, руками морок валиш та підриваєш схнюплені кладки й містки. З-за тебе вийде дертим боком напівмертве сонце і оберемок куцих променів кладе у гріб з розбитим склом пригаслого віконця, по вінця глушених набитий риб. Сто літ не відчували рейки вагітне колесо трамваю що утворив тут оборонний мур, обкладений мішками для джедаїв з слідами від тату й тортур. Бетонних блоків леґо в авансцені закаламутило проїзду вир. Автівки рідкі, засцяні від жаху, навіженні шугають з миру в повний антимир. Глибочиця-ріка, часовий вимір не обійшов твій привид між горбів. До тебе долетів підйомний зумер й пульпітом ниє сьомої опів.
|
2022 © Варел Лозовий |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.