Опубліковано: 2022.04.10
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

***

Мученики, мученицы Бучи
с чистыми открытыми глазами.
Ветер чёрный, медленный, зыбучий,
словно вечный реквием над вами.

На балконах краски - иск азалий
беспробудным ливням; счастья щебет…
Вас вязали, гнали, истязали
и бросали в мерзлые траншеи,

оставляя страшной посевною
ваших тел истерзанную вышесть.
К вам склоняюсь узнанной виною
за свою неслыханную выжесть.

В чуждых душ глумливой сытой Гоби,
может быть, проснётся чье-то сердце.
Этот город вечно будет горем,
наш сосновый мартовский Освенцим.

Будет жизнь. И вновь микрорайоны
расцветут картинными цветами.
Мы окликнем всех вас поимённо,
скорбным камнем вложим в нашу память.

Миру - мили. Милям - всё, что лучше.
В ночи - слёзы. Нам - поводырями
мученики, мученицы Бучи
с чистыми открытыми глазами.

2022
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/53722/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG