Опубліковано: 2006.09.25
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Різник

Деміїв яр

Де ми, Єво? Невже крутояр
Нам довіку оцей судивсь?
А куди ще подітись? - До хмар?
Чи до пекла? Чи ще кудись?

Тож живімо отут! От і змій
Кращим другом нам буде повік.
Вовче, братику гнаний мій,
Не гнівися, не мруж повік!

Чуєш, вої карбують ходу? –
Будем славу чимдуж співать.
В сяйві місяця руку руду
Здійме Велес – час хліб засівать.

Лиш в тривозі, як нелюд–рить
Наглим свистом твій дім опосяде,
І Свароже коло за мить
Стане пекла колом десятим,–

Станеш ти крутоярів яріш,
Всіх вогнів ти вогненнішим станеш,
Що аж згубиш божі дари
На дорозі до Чортостану...

І впадеш на Деміїв край,
Врониш меч, врониш палю і гак,
І омрієш яблук розмай...
– Так-бо, Єво?
– І так, і не так...

2006
м.Київ

Деміївка - місцина у південній частині Києва (р-н Центрального автовокзалу), колишнє село, робітниче селище. Стару забудову майже всю знесено за радянської доби. Деміїв яр - найпохмуріший та, водночас, найзагадковіший, наймістичніший закуток Деміївки (інші назви - Червоний яр, Німецький яр). Наполовину засипаний у 1978 р. під час реконструкції вул. Деміївської

© Олександр Різник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/537/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG